Пам’ятаємо. Дякуємо. Схиляємо голови.
13 лютого 2026 року в стінах Гурівського ліцею відбулася подія, сповнена болю й гордості водночас — вручення державної нагороди (посмертно) нашому землякові, випускнику ліцею Умнікову Роману Вікторовичу.
У залі зібралися учні 9–11 класів, педагоги, голова громади Топова Інна Олександрівна, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Перчеклій Олена Іллівна, представник 2 відділення Роздільнянського РТЦК та СП старший лейтенант Сергій Костик, а також найдорожча для Героя людина — його мама, Яновська Альона Олексіївна.
Урочистість розпочалася хвилиною мовчання. Це була хвилина тиші, у якій вмістилися і сльози, і вдячність, і глибока шана.
Директор ліцею Т.М. Ковба згадала Романа як щирого, світлого юнака, колишнього учня, який назавжди залишиться частиною ліцейної родини. Його шлях обірвався на війні, але його ім’я житиме серед тих, хто пам’ятає і цінує.
Інна Олександрівна Топова звернулася до матері зі словами вдячності за сина, вихованого мужнім, відповідальним і відданим Україні. Жодна нагорода не здатна зменшити біль утрати. Та саме завдяки таким синам Україна вистояла і вистоїть.
Указом Президента України від 30 серпня 2025 року № 668 за особисту мужність, самовідданість і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Умнікова Романа Вікторовича нагороджено (посмертно) орденом «За мужність» III ступеня. Державну нагороду матері Героя вручив лейтенант Сергій Костик.
Схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого Героя.
Пам’ятаємо. Бережемо. Продовжуємо жити так, щоб бути гідними його подвигу.
