Історія - це пам'ять...

«Дивний скарбничий – пам'ять людська. Вона зберігає часом звичайні собі, нічим не примітні, з першого погляду, бувальщини, наче знає: настане в житті людини такий час, а може така мить, що вони оживуть знову, осяються промінням почуттів і винагородять її поезією, ім'я якій – спогад»…

                                                                               Григор Тютюнник

      Наше минуле – це досвід. Досвід, який ми переймаємо у своїх батьків, дідів, у свого народу. І якби ми не мали цього досвіду, то чи змогли б жити без помилок? Ми б не мали звичаїв, традицій, менталітету… Ми б не мали історії! Адже народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців. Чи можна уявити собі дерево без коріння? Воно всохне, бо не зможе пити цілющої вологи, набиратися живильних соків. Таким корінням для людства є пам'ять. У наших серцях має жити пам'ять про  свій край, свій рід, свій народ, свою землю — і тоді ми  побачимо шлях у життя. Шлях, на якому найповніше розкриються  наші здібності. Ми дамо йому продовження, вторувавши стежину, із якої  вже рушили у життя наші нащадки.