Біль, що не стихає. Пам'ять, що житиме вічно.
Жовтий сонях — символ пам'яті та болю...
Вони вмирали разом із солдатами
І теж ставали душами крилатими.
А ті поодинокі, що вціліли,
Схилялися над мертвими й тужили...
(Ірина Іваськів)
День пам’яті… День, коли серце громади стискається від болю, а тиша говорить голосніше за будь-які слова.
Сьогодні Новоборисівська громада знову зібралася в єдиному пориві скорботи. На жаль, список наших небесних янголів невпинно зростає — відтепер на Алеї Пам’яті та Слави карбуються імена 32 Героїв-земляків.
Ми переформатували наш простір пам’яті та живої шани, аби гідно вшанувати кожного воїна. Поруч із рідними, чиї очі повні невимовного суму, ми схилили голови перед тими, хто віддав найдорожче — власне життя — за наш відносний спокій, за можливість жити й дихати на рідній землі.
Відтепер наша Алея стала й цифровим меморіалом: кожен QR-код на банері — це не просто посилання. Це жива історія, біографія, перервана війною, чийсь нездійснений сон, долю якого можна відчути, просто приклавши телефон. Це пам'ять, яка тепер житиме не лише у граніті та банерах, а й у цифровому просторі вічно.
Низький уклін батькам, дружинам, дітям. Ми не забудемо. Ми не пробачимо.
Вічна слава та вічна пам’ять кожному Герою Новоборисівської громади!
